Tvoemisto.tv продовжує свій спецпроект,присвячений львів’янам і їх транспорту. Ми знову розповідатимемо вам про незвичний та цікавий транспорт,який можна побачити на вулицях Львова,та про його власників. Наш новий герой – юрист-фінансист,що працює в ІТ-сфері,та його незвичний помаранчевий трайк Bombardier.
Фото:tvoemisto.tv
Юрій Табачин,32 роки. Працює в ІТ-компанії NRAVO,має фінансову та юридичну освіту. Купив триколісний мотоцикл (трайк),аби легко та швидко їздити Львовом,а також зручно і динамічно – у далекі закордонні поїздки. В холодні пори року року їздить на седані Toyota,який,втім,дешевший в обслуговуванні за його «літній» транспорт. А ще Юрій обурюється,що львівські водії не поважають правил,хоча сам їздить без шолома.
*Трайк (трицикл,трьохколісний мотоцикл). У класичному розумінні – триколісний мотоцикл – з двома колесами позаду та одним попереду.
Про мрію усіх чоловіків
Напевно,в кожного хлопця є мрія – мати мотоцикл. Оскільки мені вже 32 роки,то це (трайк) – корекція мрії під реальні обставини,це зважування ризиків. Мотоцикл хочеться,але не хочеться собі його дозволяти. І тому BRP – це дуже компромісний варіант. По відчуттях – це хороший дорогий мотоцикл класу «чопер» (chopper). По керованості і безпеці,напевно,спортивний автомобіль. Плюс Львів – це бруківка,і коли тільки впаде дощ,на мотоциклі неможливо їздити. А трайк – чудово себе поводить.
НЕкласичний байкер
У мене – BRP Bombardier Can-Am Spyder. Це трайк не в класичному розумінні. Стандартний трайк має два колеса позаду і одне спереду. Фактично,із серійних трайків мій – єдиний у своєму роді. Їх у Львові не так вже мало,напевно,до десяти.
Люди,що мають такі мотоцикли,переважно виїжджають на них 1-2 рази у рік,а я все літо тільки на ньому їздив,якщо була погода. Випускає ці трайки компанія Bombardier,яка також робить ще багато речей – від поїздів,літаків до гідроциклів,снігоходів,квадроциклів.
Трайк – на літо,седан – на зиму
Також в мене є автомобіль Toyota Avensis. Взагалі перше авто було в мене з 18 років,тобто,за кермом я вже 14 років. До того не мав мотоциклів,але їздив на них.
З чого починав? У мене була нова «дев’ятка». Купив її у салоні за 18 тисяч. А продав її з таким щастям! Я з «дев’яткою» не виходив з сервісу. Що я там тільки не поміняв! Авто було на гарантії,і закінчилося все тим,що на сидінні вилізла пружина,тож я журнал підкладав і так їздив. Це був знак,щоб її продати (сміється).
Щодо трайку,для мене це конкретно сезонний транспорт,але я бачив фріків,які ставили шиповану гуму і їздили весь рік. Та коли виходиш з офісу і падає дощ,не хочеться сідати на мокре сидіння…
«Дешевший,ніж Ferrari,дорожчий за Toyota»
В обслуговуванні він дешевший,ніж Ferrari,але дорожчий за Toyota. За сезон воно обходиться у 4-5 тисяч гривень. По місту в середньому «їсть» 7 літрів бензину на 100 кілометрів. Ціна трайку залежить від моделі – від 27 до 32 тисяч євро. Куплений в Україна,у Львові є представництво,яке їх продає.
Фотографують його люди дуже активно. Спочатку мене це нервувало,тому що я – особа не публічна,але зараз змирився – така моя доля. Якщо є можливість і погода,я обов’язково поїду трайком,а не машиною.
Багато хто зі знайомих та й батьки тиснуть:чому ти їздиш без шолома. Коли дощ,я їжджу в шоломі. А чому нормальні байкери не одягають закритих шоломів,а лише «котєлок»? Бо немає тих відчуттів! Трайк – не звичайний двоколісний мотоцикл,він набагато безпечніший. Звісно,шолом захищає,але я себе заспокоюю тим,що тут є система ABS,три колеса,і він не перекинеться. Та якщо далеко їду,одягаю шолом…
Для кого і для чого потрібен Bombardier
З усіх,кого знаю,я,напевно,наймолодшиий власник трайку. В основному,це дядьки віком 50 років,у яких,так би мовити,настала друга молодість. Але є й знайома дівчина,яка має трайк.
Тусовки? Іноді перетинаюся з львівськими байкерами,тусуємося разом. Є тусовки загальноукраїнські,є загальноєвропейські. Кожен рік в Австрії компанія Bombardier організовує з’їзди власників,їздимо по горах. Цього року зібралося 170 власників трайків,з України їхало семеро.
Подорожувати ним дуже зручно,найдальше їздив до Австрії. Я виїжджав з Зальцбугра о 8:30,а в 23:00 я вже був у Львові,вдома. Це – 1 300 км. До речі,максимальну швидкість розвиває до 172 км/год. Має чотири багажники. Двигун – 1,3 л,120 «коней». Важить 400 кг.
Я б не радив його комусь купувати. Не тому,що він поганий! Просто треба самому його захотіти. Якщо це не твоє – то буде як з тими 5-6 власниками трайків у Львові,які просто виїжджають для понтів раз на рік. Та я вважаю,що я не доріс до байкера. Ніби і в сідлі,але на трьох колесах.
Кому я пораджу такий трайк? Людина має бути авантюристом. Це авантюра в плані грошей,які він коштує,і того,що ти отримуєш за цю суму. Адже за ці гроші можна купити Lexus Х300.
Про Львів,транспорт і неповагу до правил
Проблема №1 з транспортом у Львові – це те,що люди не готові жити за правилами. Більшість людей у Львові,які мають машини,були за кордоном. Всі знають,як в Польщі паркуються,і яка за це відповідальність… Для мене нормально,що година паркування в Нью-Йорку коштує від 18 доларів. Всі платять,і нема варіантів. Для нас заплатити зайві три гривні – катастрофа. В’їжджаючи в Європу,всі наші хами-водії перестають порушувати правила,паркуються,де треба,тому,що розуміють,що за це дорого доведеться платити. А повертаються додому – і діють за принципом:«Ну і що ти мені зробиш?!». Всі б’ють себе в груди,що вони такі прогресивні,але коли доходить до власної позиції,вони не готові:повернути з правильної смуги,правильно припаркуватися…
Про попередніх героїв спецпроекту «Львів’яни і їх транспорт» читайте тут.
Лілія Кузік
Напишіть відгук
Пробачте,щоб відправити коментар,маєте увійти в систему.