Монако – перепустка у свято

Князівство Монако – особливий куточок на мапі земної кулі. Рожева мрія,яка вабить розкішшю та безтурботністю. Місце,де життя подається великими шматками і де воно святкується у кожному ковтку повітря. Нон-стоп.

Тут своя музика,в якій крик чайок зливається із шарудінням вітрил незліченних яхт,ревом мотору автомобілів «Феррарі» та шипінням щойно відкоркованого шампанського. Тут свій темп,неспішний,і свої закони. Щодо останніх,то кожному,хто потрапив у феєрверки цього вічного свята,Князівство диктує свій плин думок і почувань.

Відтак,сценарій емоцій,які переживають гості цього «маленького шматочку раю» зазвичай традиційний. Потрапивши сюди вперше,людське око не вірить в реалістичність того,що бачить,а сприймає дійсність перед собою як картинку чи слайд із кіно. Споглядання,звісно ж,супроводжується перехопленим подихом.

Коли адаптація до феномену:море,скелі,цивілізація відбулась,наступає фаза «дегустації» довколишньої дійсності.

Своєю компактністю Монако поступається лише Ватикану. Ці обидві держави є найменшими у світі. Площа Королівства дорівнює 1,95 кв. метри. Власне,її розміри,стали запорукою безпеки,яка тут відшліфована до бездоганності. Поліцейський нагляд у Монако вельми пильний,камери спостерігання тут без перебільшення розміщені на кожному кроці. Іноді,люди,яких пограбували,дізнаються про злочин від поліцейських,які повертають поцуплену річ швидше,аніж власник помітив її відсутність.

Економія кожного сантиметру на території держави стає ключем до цікавих архітектурних рішень. Зрозуміло в силу своїх розмірів,країна густо населена. Чисельність її мешканців,жителів Монако називаються монегасками,становить 35 тисяч. Проте архітектурні ансамблі вражають своєю винахідливістю,красою,ну і звісно,бездоганним виглядом. Екстер’єри багаті на оздобу декоративними елементами. Стильово будинки різні та цікаві до споглядання і вивчення,бо мають свою історію,символи та свої прикметні особливості. Часто на дахах власних помешкань монегаски зводять сади.

В пересічній уяві Монако асоціюється із азартом та червоними доріжками. Попри це,столиця казино та великих ставок є значним культурним центром.

Нашої уваги не оминула знаменита Зала оперного театру Граньє.

Споруда була зведена в рекордні терміни,її будівництво розпочалось у червні 1878 року,а вже 25 січня 1879 року проект було завершено. Такий результат став можливий завдяки цілодобовій роботі будівельників.

Свого часу на сцені Зали Граньє співали такі світочі,як Пласідо Домінго,Лучано Паваротті,Неллі Мельба,Енріко Карузо,Федір Шаляпін. Танцювали:Вацлав Ніжинський,Джордж Маланчин,Серж Лифар.

У Монте-Карло була заснована Академія класичного танцю імені принцеси Грейс.

Особливою популярністю користується Океанографічний музей Монако,директором якого був легендарний дослідник Жак-Ів Кусто.

Попри територію культурних пам’яток у Князівстві не бракує. Життя,яке тут вирує насичене та яскраве. Монако є батьківщиною циркового та телевізійного фестивалю,і звісно ж,«Формули один»,відтак є магнітом для чисельної кількості гостей впродовж цілого року.

P.S. Прощатись із Монако не просто,проте пам’ять,краще будь-яких світлин,береже кольори та краєвиди Князівства,вогні Монте-Карло та відблиски місяця у хвилях,що омивають Лазурне побережжя.

Перетинаючи кордон цієї крихітної держави,згадую Хемінгвея («Париж – це свято,яке завжди з тобою»). Застосовую це порівняння також і до Монако – столиці легкості та безтурботності,яка однак тривати довго не може. Тому час повертатись. Із спогадами,які «завжди з тобою».