Велосипед не Тойота,намет не для Дебоя!

Голод склянкою води не переб'єш. Якщо хочеться машину за півмільйона,та ще й “на шару”,то ніякий велосипед подібні амбітні наміри не компенсує.  Минув вже майже рік,як мер отримав службовий велосипед,але попри забезпеченість службовим транспортом Дебой й досі мріє про новеньку Тойоту.

Ніколи за собою не спостерігав системної критики міського голови чи його діяльності. Але впродовж останніх днів щоденно згадую Володимира Дебоя у своїх постах.  Спочатку причиною цього стала резонансна новина про мера французького містечка Севран,який оселився в наметі біля парламенту і вимагає збільшення дотацій на своє місто. Перш за все,хотів підкреслити контраст в принципах та підходах європейського чиновника з одіозністю ідей нашого міського голови. Адже на моє тверде переконання,Володимир Михайлович ніколи б не вдався до подібних заходів.  Якось так склалось:ми птахи маленькі,але горді. Коли посадова особа заявляє,що їй для належного виконання взятих на себе зобов’язань необхідно придбати авто за півмільйона,і профінансувати цю примху повинні громадяни міста,то навряд комусь вдасться мене переконати,що така особа прокидається з думкою про народ і засинає в роздумах про його добробут.

Згадка про автівку виявилась кармічною,адже вже наступного дня мер сам згадав про свою нав'язливу мрію. На прес-конференції,присвяченій другій річниці “свого панування”,міський голова не втримався і почав говорити про наболіле:як житомиряни не дозволили йому придбати за бюджетні кошти новенький позашляховик Тойота.
Минув рік,як на всю Україну пролунав скандал про нестримне бажання Дебоя купити нове авто,а він все ж не може змиритись з фактом,що авітвка проїхала повз нього. На прес-конференції,на якій мала б аналізуватись ефективність діяльності чиновника,він говорить про те,що ледь не однією з основних проблем міста Житомир є те,що меру доводиться їздити “на зламку”.
Подібна позиція схожа на дитячий каприз,істерику з елементами психозу. Та від дитячої примхи дане бажання придбати півмільйонну машинку відрізняє достатньо доросла міра цинізму та зухвалості.
Раз вже Володимир Михайлович заговорив про “зламки”,проблеми Житомира,що  дійсно становлять  загрозу для життя людей,то мабуть,номер один в цьому списку має стояти не службовий автомобіль Шкода,а як мінімум:
- стан доріг,адже асфальтне покриття,що провалюється може спричинити аварію,незалежно від того,їдеш ти на Шкоді чи на позашляховику за півмільйона;
- аварійні ліфти,які вже давно відпрацювали термін експлуатації і вже почали обриватися під час перевезення пасажирів;
- трамваї,якими їздять тисячі житомирян,а ті,у  свою чергу мають властивість несподівано спалахувати та горіти;
- тролейбуси,що є громадським транспортом,але інколи їздять по тротуарах і зупиняються об стіни будівель;
- аварійні будинки,які дають тріщини,або взагалі мають загрозу піти під землю;
- та багато іншого. На жаль,таких прикладів сотні.
Чомусь ці “зламки” не настільки близькі для мера міста,адже в приватному новенькому будинку немає аварійного ліфта та тріщин,і саме для того,щоб не стати жертвою пожежі в трамваї чи не таранити банки на тролейбусі,міський голова так наполягає на потребі,щоб житомиряни купили йому новий автомобіль.

Така  риторика від міського голови  - це межа егоїзму та самозакоханості. І що бентежить більш за все:міський голова з кров'ю в очах говорить про службове авто. Це йому дійсно болить. Мабуть,варто змиритись з тим,що він точно не голодуватиме під Верховною Радою за інтереси житомирян,але разом з тим марно надіятись на відповідальність та розуміння проблем пересічного житомирянина від того,у кого з голови не йде мрія про джип за півмільйона бюджетних гривень.