Вкрадене дитинство

Одним з найбільших злочинів нинішньої влади в Україні є позбавлення майбутнього переважної більшості українських дітей.

Звісно,дитина олігарха,ненародного депутата або чиновника-бандита отримує легкий і потужний старт життя. На день народження їй дарують не стоптані батькові черевики,а спортивний «Феррарі»,будинок або завод. Відпочиває цей спадкоємець не на бабиному городі у селі,а на Багамах чи Мальдівах,навчається в закритому ліцеї,а тоді в Оксфорді чи Сорбонні. Конкретний приклад:один з найбільших фінансово-промислових холдингів України називається ТАС. Ця абревіатура розшифровується легко – Тигіпко Анна Сєргєєвна. Дитина вічного комсомольця з таким прізвищем чудово забезпечена татусем на все життя…
Та не про мажорів нині йдеться. За даними урядового дослідження,кожна четверта дитина «маленьких українців» до 18 років періодично підробляє. І то не тому,що не бажає вчитися – українським дітям,особливо ж сільським,нині доводиться тяжко виживати разом з батьками. За словами уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка,кожна четверта дитина у віці від 10 до 17 років хоча б раз у житті працювала та отримувала за це плату.
Урядове дослідження виявило пріоритети дитячої праці:
– робота на городі та в саду (30%),
– роздача рекламної поліграфічної продукції (25%),
– торгівля в кіосках і магазинах (17%).
Утім,за межами офіційного дослідження лишилися такі розповсюджені в Україні види дитячого заробляння грошей,як старцювання на транспорті та на вулицях,дитяча проституція та інші види сексуальної експлуатації,робота в нелеґальних шахтах-копанках,крадіжки виробів з кольорових металів,наркоторгівля та інші напрями кримінальної діяльності. Ані слова немає в цьому дослідженні про викрадення дітей на вулицях і в торговельних центрах (за неофіційними даними,такі злочини охоче «кришує» міліція) з подальшим продажем за кордон як донорів людських органів…
Роботодавці охоче використовують нелеґальну дитячу працю:дитина є геть безправним працівником,її можна експлуатувати,поки не впаде,й платити їй можна якісь копійки. Хто бачив – повік не забуде пронизливого документального фільму «Шахта №8»,знятого нещодавно естонською режисеркою та забороненого до показу в Україні. Саме головний герой цього фільму – хлопець-безбатченко,який своєю смертельно небезпечною працею в копанці на депресивному Донбасі утримує двох своїх сестер,і є символом сучасної української дитини – а не багата й безтурботна Анна Тигіпко.
Українські діти-заробітчани швидко виростуть і дізнаються,ХТО ВКРАВ ЇХНЄ ДИТИНСТВО… І реакція їхня,напевно,буде дуже тяжкою для суспільства.