Як заробити на Audi,або наскільки сексуальна Земфіра

Важко уявити ще один такий соціокультурний простір,яким є маршрутка. Зазвичай,невелике,але вмістке нутро громадського транспорту здатне перетравити на диво різноманітні верстви населення. Хіпстери,пенсіонери,школярі,майбутні мами,спортсмени й алкоголіки,часом чиновники,часто вчителі та лікарі,різноробочі та офісний планктон. На 30 хвилин,а то й цілу годину,цей жовтий акваріум збовтує лобами, у буквальному значенні цього слова, майже усіх мешканців міста.

Маршрутка,зазвичай,- це твої щоденні хвилини терпимості,твій особистий дзен-наставник і тренажер,як не реагувати на чужу нахабність,нав'язливість,неприємний голос чи запах. Однак час від часу маршрутки стають місцем тотального одкровення,а часом і душевного екзгібіціонізму.

Якщо добре дивитись і уважно слухати - ось вам,найправдивіше у світі реаліті-шоу із найбільш геніальним режисером на чолі. Життя хороводить долями,як хоче,або як вдається,і часом це усвідомлюєш саме в маршрутці. Місце дії - Львів та область. Час дії - зима 2015-го.

Новорічно-романтична

Їхала в Червоноград маршруткою,а поруч - пара закоханих алкашиків. Запах риби і перегару,і ще чогось невловимого такого. Жизнь їх,а вони жизнь,певне славно потріпали. Однак навіть у такому стані,у заповненій вщерть передноворічній маршрутці,не першої свіжості закохані демонстрували ніжності та пристрасті,не цураючись при тому матів.

Їдуть вони не поруч,а один за одним. Юра,той що в парі за мужчіну,все обертається і шось намагається Лєні,яка канєшно же дама,розповісти. Лєна тим часом намагається розплутати павутиння навушників,та все руки трясуться,не слухають Лєну. Юра ж у свою чергу не вгаває.

- Ну паслушай,паслушай...

- Да атстань ти ат мєня. Прієдєм,разкажеш. Юраааа,успакойся.

Маршрутка їде,Юра галантно уступає місце якісь опасистій пані,сам висне над Лєною. Лєна підсміюється,в неї вселяється якийсь молодечий біс і вона намагається всадити Юру на коліна. Закохані вовтузяться доти,доки в Лєни не терпнуть коліна. Я сиджу поруч,мовчки,хоча й з інтересом,страждаю.

- Да,Валєрачка,- відповідає на дзвінок Лєна. - Нє знаю,гдє ми... Юра,Юра,што за астановка? Какая Рава-Руска? Юра,ти што даун,бля? Ну как інопланєтянін,чєсслова. Рава-Руска,Рава-Руска! Січас атправлю тєбя туда. Чєлавєк валнуєтся,картошкі паджаріть хочєт,а ти как нє чєлавєк.

- Какіє проблєми? Начальник,астанавісь,я в Раву-Руску.

- Ладна,Юра,шухєріть дома будєш. Я перепрошую,- раптова Лєнина українська виводить мене з анабіозу,- а яка це була стоянка? Боянець? Гарно дякую.

Сексуально-дискусійна

Два мужики років 45-ти на суржику в маршрутці сперечаються про сексуальність Земфіри.

Один,у військовому камуфляжі,з шевронами і синьо-жовтим прапором на плечі, щиро і голосно вигукує:

- Вона настояща,очень сексі!

Інший,в цивільному,кривиться до свого друга:

- Да ну,Земфіра - ето он.

Музична

Передобідня 24-а маршрутка не поспішала на приміський вокзал і помалу збирала пасажирів на Пасічній. На одній із зупинок зайшла молода мама із дівчинкою років трьох-чотирьох.

Мала спочатку пробувала завести з мамою діалог на вічну тему "А чому?". Однак мама з кимось говорила по телефону і дівчинці довелось розважати себе самій.

Вона сиділа якраз позаду мене,яскраво світило зимове сонечко,і цілу дорогу,аж до центру,дівчинка співала. Спочатку відому колядку "Спи,Ісусе,спи",а потім несподівано завела Дзідзя:"У-у-у-у-у,я хоцу,хоцу,хоцу,хоцу ту малу". Після цієї поїздки цей дивним чином зміксований рінгтон ще довго крутився у моїй голові.

Про Кузьму

Зранку неподалік кінцевої на Майорівці зустрічаються маршрутки. Водії відкручують вікна. Ну от,думаю,знову будуть сваритись через графік.

- Кузьма розбився,- кричить водій з нашої маршрутки.

- Шо?

- Скрябін розбився. На смерть.

- Та ти шо?

- О 8.20. На своєму джипі.

- ...

І ці обличчя по обидва боки вікон. І погляд водія. Ніколи не знаєш,наскільки хтось є частиною тебе. Світла пам'ять.

Морально-настановча

Новенькі чорні та білі Audi по-особливому виблискують у світлі вечірніх ліхтарів.

- Ооо....то Audi?,- запитує восьмирічний хлопчик бабусю,проїжджаючи у маршрутці на Липинського.

- Правда,файні машини?,- відгукується бабуся. - Ото як будеш добре вчитисі,то таку саму собі купиш. А не будеш сі вчив,не вмітимеш рахувати,писати,то ніц не купиш.

Малий все зачаровано оглядає величезні вітрини фірмового салону

- Вчитисі то так,- додає коліжанка бабусі. - Головне,шоб горівку не пив. Буш пив горівку,то взагалі ніц не матимеш.

Страшне,прекрасне й недосяжне - все поруч. Львів.