Бабка з внучков,малов Крістінков,п’ють чай за столом на тєрасі. На столі стоїт лекварь,а уд ньому повзуть всякі богари. Крістінка одного перстом роздавила. Бабка їв на жалость давит:
– Крістінко,нашчо сь так учинила?! Богари тоже живі,їм,сигіняшним,тоже больно. Діточок мавуть. Віриш,сидять дорас її діточки дома,чекавуть свою мамку... А мамка уже не прийде...
Крістінка (давить перстом ішче одного богара):
- І нянько тоже не прийде!
Напишіть відгук
Пробачте,щоб відправити коментар,маєте увійти в систему.