"Чоловік спочатку цілував собаку,а потім — мене"

Автомобіль "Тойота" і майже на 100 тис. грн майна відсудила у колишнього чоловіка киянка 30-річна Ангеліна Козуб. У листопаді вона розлучилася з Андрієм,34 роки.

— Прожили разом два роки, — говорить Ангеліна. — До весілля ще три зустрічалися. Він хороший чоловік,роботящий. Нормально заробляв,балував мене подарунками.

Ангеліна з подругою винаймають 2-кімнатку. У помешканні стоять велотренажер і бігова доріжка.

— Я киянка,але з батьками жити не хочу, — пояснює. — Тренажери забрала в чоловіка після розлучення. Він ладен був усе віддати,аби лиш не прощатися зі ­своєю псиною.

Його собака почала дратувати з перших днів спільного життя.

Батьки нам зробили на весілля шикарний подарунок — однокімнатку на Осокорках. Тішилися,як діти. Доки робили ремонт,жили з батьками Андрія в їхній 3-кімнатці. Я знала,що Андрій має вівчарку й доглядає за нею. У батьків той пес мене не напрягав. Хоча гарчав, бо могла вдарити. Не можу терпіти,коли їм,а собака суне морду в тарілку. Там у пса був свій куток,де він спав,грався і нікого не чіпав.

Уперше посварилися через пса під час переїзду. Андрюша вирішив забрати вівчарку з собою.

— Я просила Андрія залишити того пса, — каже Ангеліна. — Але свекруха заявила,що не дивитиметься за ним. У перший же вечір псина влаштувала нам цирк. Щось їй не сподобалося в новій квартирі,й вона стала вити. Це тривало кілька ночей підряд. Я навіть для вух купила спеціальні затички. Потім замовкла,але щоранку о п'ятій годині взяла моду залазити до нас у ліжко і спати між нами. Спочатку — в ногах. Потім я почала прокидатися від того,що обіймаю пса.

— Чоловік сміявся з цього. Казав,пес ревнує,що скоро це пройде, — згадує жінка. — А стало ще гірше. Альба почала гадити мені в тапочки. Погризла новий диван,порвала шпалери і штори.

Чоловік спочатку цілував собаку,а потім — мене. Бо коли він відкривав двері,вона кидалася на нього й облизувала. Для чоловіка псина була дорога як пам'ять, бо її подарував хрещений батько на 25-річчя,а сам загинув через кілька днів. Я просила його віддати тварину в хороші руки. Навіть нових господарів для Альби знайшла. Андрій вперся і ні в какую. Дійшло до того,що я пробувала втравити собаку. Купила снодійне,розтовкла в порошок і нагодувала ним пса. Альба заснула на кілька діб. Андрій повіз її до ветеринара. Той помітив,що в організмі снодійне,поставив крапельницю і виходив вівчарку. Посварилися. Андрій зрозумів,що винна у всьому я.

Після хвороби Альба ще більше прив'язалася до господаря.

— Скрізь за чоловіком ходила,часто ­лягала біля ніг, — розповідає Ангеліна. — Особливо важко стало займатися сексом. Тільки ми ляжемо на ліжко,собака всовується між мною й Андрієм. У вересні не витримала. Заставила зробити вибір:я чи собака. Андрій думав кілька днів. Потім на холодильнику лишив записку:не готовий зрадити Альбу. Я все зрозуміла й подала на розлучення.

Андрій торгує плиткою,меблями й побутовою технікою. Ангеліна працює масажисткою у приватній клініці.

— Я досі люблю Ангеліну,але викинути собаку на вулицю не можу, — пояснює Андрій. — Дружина зможе знайти нового чоловіка,а Альбі ніхто мене не замінить. Ми майже 10 років разом. Казав дружині,якщо помре Альба,зможу до неї повернутися. Собака для мене,як дитина,яку важко відірвати від себе. Ангеліні віддав усе,що просила,навіть сімейне авто. Хоча батьки були проти. Зараз їжджу на роботу метро.