31‑річний Максим Нефьодов,заступник міністра економічного розвитку,завдяки типовій хіпстерській зовнішності добре помітний на будь-якому урядовому засіданні та кабмінівської ложі парламенту. Вже дуже не по‑чиновницьки виглядає цей модник з трендовою борідкою і в дорогому сірому костюмі в клітинку.
Ми зустрічаємося з ним у ресторані української кухні «Хуторець на Дніпрі»,і я не втрачаю випадку зазначити,що очікувала від Нефьодова запрошення до модної зараз бургерної,але аж ніяк не до консервативного закладу з традиційною їжею. "Зате тут найсмачніший у місті борщ",— посміхається він,додаючи,що "Хуторець на Дніпрі" — найбільш близький до Кабміну пристойний ресторан.
"Звичайно,поруч з нами є заклади,але вони "рєшатєльскіє" [тобто такі,де дають хабарі чиновникам,щоб вирішити якісь потрібні питання],чесно кажучи,туди навіть страшно ходити,— сміється Він.— Там такі неоднозначні люди бувають,можуть побачити і подумати щось погане".
5 питань Максиму Нефьодову:
— Ваше найбільше досягнення?
— Вважаю,що воно ще попереду.
— Ваш найбільший провал?
— У мене не було гучних невдач. Кожен провал я сприймаю як плату за досвід. Наприклад,розбив машину — і відразу дізнався,як страховка працює або де знаходиться карбюратор.
— На чому ви пересуваєтеся по місту?
— Infiniti EX 2008 року випуску.
— Яка з останніх прочитаних книг справила на вас найбільше враження?
— Брайан Грін Елегантний Всесвіт. Суперструни,приховані розмірності і пошуки остаточної теорії. Я люблю вивчати ядерну фізику і теорію еволюції. Це тренує мозок і дозволяє подивитися по‑іншому на те,що ти робиш. Двотомник Олександра Маркова з еволюції я змусив би прочитати кожного. Дуже розкриває погляд на життя.
— Кому б ви не подали руки?
— Мене завжди вражали люди,які,будучи мільйонерами і мільярдерами,знаходяться на першому рівні споживання по піраміді Маслоу. Які крадуть черговий мільйон на держзакупівлю,щоб купити собі четвертий Ferrari. Ось таким людям я не подам руки.
Про свою репутацію Нефьодов дбає недарма. Він — обличчя і куратор проекту електронних публічних закупівель Prozorro,який повинен усунути корупцію на державних тендерах. З лютого минулого року через Prozorro проводять держзакупівлі,ціна лоту на яких не перевищує 1,5 млн грн. За ці 11 місяців до системи підключились майже 2,5 тис. шкіл,Жеків,міськвиконкомів,міністерств і відомств. Всього вже проведено майже 40 тис. тендерів,а держава при цьому заощадила понад півмільярда гривень. У підсумку Prozorro — один з небагатьох видимих суспільству реформаторських результатів уряду. З квітня за цією системою повинні проходити абсолютно всі державні тендери.
Ми замовляємо той самий розрекламований заступником міністра борщ і вареники з вишнями.
Як тільки офіціант йде,я помічаю,що він завжди зі смаком і дорого одягнений. Це нелегко на кабмінівську зарплатню в 4.300 грн. Заступник міністра пояснює,що у нього залишилися "жирові запаси" від попередньої успішної кар'єри.
До міністерства він,як і багато інші чиновники нової хвилі,прийшов з інвестиційного бізнесу. Спочатку працював у найбільшій в країні інвесткомпанії Dragon Capital,останні кілька років — керуючим партнером фонду Icon Private Equity,що в докризові часи мав обсяг понад $1 млрд.
“Але все це [реформи в Кабміні] роблю не тільки я,але і величезна кількість інших людей,— каже Нефьодов.— Найстрашніша ситуація,коли до мене приходять і кажуть:так,Макс,ми робимо важливу роботу,так,ми змінюємо країну,але у мене дитина,і їй не вистачає на памперси".
Тут приносять комплімент від шеф-кухаря — скибочки чорного хліба з оселедцем. Після слів про маленьку зарплатню це виглядає символічно. Доторкнутися до частування не наважуюся ні я,ні заступник міністра:занадто багато цибулі. У Нефьодова через годину нарада в Кабміні,у мене — ще одна зустріч.
Нефьодов продовжує зарплатну тему. Хороші фахівці на держслужбу йти не хочуть,тільки в Мінекономіки зараз не закрито понад 100 вакансій,каже він. І тут же переказує жарт,який ходить в міністерстві:“Головний ресурс для роботи на держслужбі — це дружини багатих чоловіків. Вони можуть собі дозволити працювати безкоштовно".
Команда,яка дійсно буде працювати,— одна з найголовніших проблем сьогоднішніх реформаторів,вважає експерт. "Можна працювати на патріотизмі,але якщо людині банально не вистачає грошей на проїзд та їжу,про який патріотизм може йти мова?" — знизує плечима він.
Цікавлюся,скільки ж він сам готовий працювати на таких умовах. Каже:півтора-два роки,щоб запустити систему. А потім повернеться в інвестиційний бізнес.
Згадую про нещодавню добровільну відставку міністра інфраструктури Андрія Пивоварського,який однією з причин свого звільнення назвав складності в спілкуванні з українськими політиками.
— Звичайно,робота з політиками — це величезний новий світ,— посміхається він.— Але я сприймаю це як завдання,яке потрібно вирішити.
Складнощі в комунікації з політиками відбуваються не тільки тому,що вони злі або корисливі люди,але і багато в чому через брак довіри у суспільстві,вважає він. “Страшно повертатися спиною,— каже Нефьодов.— Всі вважають одне одного "зрадниками" і корупціонерами".
Одразу згадує,як в перший раз на посаді заступника міністра прийшов у парламент. “Мені казали:ви всі брехуни,знаємо ми вас. А я їм:"Почекайте,я тільки кілька тижнів тут працюю!" — емоційно розповідає він.— А мені відповідають:може,особисто ви і хороша людина,але я депутат вже п'яти скликань і знаю,що ви в Кабміні вічно нас дурите. Важка атмосфера".
Все це сповільнює роботу,скаржиться чиновник,тому що всі один одного прагнуть контролювати,вороже сприймають будь-яку ініціативу. Вихід один — виконувати свої обіцянки й бути чесним.
Приносять борщ,і він дійсно виявляється таким,як описував Нефьодов:густий,наваристий і найкращий у місті. Як раз під борщ я цікавлюся у заступника міністра,чому реформи в країні йдуть так повільно.
На його думку,причини дві. Перша — немає єдиної думки,яку державу ми будуємо:патерналістську або з ліберальною економікою. Друга — опір тих,хто хоче,аби все залишалося по‑старому.
— Коли ми говоримо,що повністю прозорі держзакупівлі заощадять 50 млрд грн,це звучить якось абстрактно. Але на ці гроші хтось вчить дітей в Лондоні,будує будинки в Кончі-Заспі,купує Ferrari,— каже Нефьодов.— А ми їм:друже,нова влада прийшла,тепер у тебе не буде Ferrari. Зрозуміло,що він незадоволений,заявляє,що треба спочатку створити робочу групу. Півроку почекати,чи рік,чи три.
— Але є досвід Польщі,наприклад,де реформи Бальцеровича пройшли швидко і чітко.
— Скопіювати не можна. У нас інститути набагато гірші,ніж були в Польщі. Кожен поляк — дрібний крамар.
У нас все не так. На багатих людей дивляться з підозрою:ну,як так,така молода,а вже на Mercedes. Я не хочу сказати,що поляки хороші,а ми погані. Це результат еволюції — голодомору,видавлювання активної частини населення.
Тому ті рішення,які приймала Польща наприкінці 80‑х за активної підтримки Євросоюзу,і ті,що є у нас,порівнювати не можна.
Насамкінець запитую про активність у Фейсбуці. Тут заступник міністра справжній лідер думок,у нього — 18.000 читачів.
Максим Нефьодов — до речі,на своїй сторінці він називає себе Максом — каже,що соцмережа йому потрібна не для розваги. "Я хочу дати зрозуміти людям,що ми не в якихось там вежах зі слонової кістки сидимо і що будь-яка людина може написати заступнику міністра про проблему",— говорить він. І одразу запевняє,що на всі питання по справі відповідає особисто.
"Це потужний антикорупційний важіль",— підкреслює фахівець.
Матеріал опубліковано в НВ №2 від 22 січня 2016 року
Напишіть відгук
Пробачте,щоб відправити коментар,маєте увійти в систему.